Златопільска гімназія або Новомиргородський Хогвардс

 

Неподалік Кропивницького, на мальовничих берегах Великої Висі розташоване невеличке містечко Новомиргород. Новомиргород має багату давню історію (від козацьких часів – і до сьогодення), а також може здивувати архітектурними шедеврами, які, на жаль, потроху руйнуються, але все одно мають розкішний вигляд.

Могила Сави Самодриги

 

Паралельно річці Інгул територією Кі- ровоградщини протікає річка Інгулець, на мальовничих берегах якої в XVII–XVIII століттях масово селилися запорож- ці, тож на цій території також є унікальні козацькі пам’ятки.  Поблизу  села Савів- ка (Іскрівка), що в Петрівському районі привертає увагу кам’яний дванадцятикінечний хрест витонченої форми, який я довго шукав в  липні 2020 року. Верхній малий хрест додатково позначений ще й косим врізним хрестом.

Жителі села Іскрівка згадують, що на нинішньому місці пам’ятки раніше було велике козацьке кладовище з багатьма хрестами, але за часів СРСР його знищили тракторами. Дивом уцілів лише цей великий, нині впорядкований – огороджений і побілений  хрест.

Козацька могила в селі Аврамівка

       Влітку 2020 року здійснив невиличку мандрівку у село Аврамівку Кропивницького району, де на великому пагорбі, що на території цього населеного пункту, стоїть гранітний чотирикінцевий хрест висотою близко метра. Селяни не знають, хто і коли його поставив. Проте старожили згадують перекази про те, що тут ніби то похований козак, якого вислали з Чер- нігівщини за непокору імперській вла- ді. З плином часу напис на хресті дуже постраждав – настільки, що невиразні канавки від літер ледь відчуваються на дотик. За бокового природного освітлен- ня можна прочитати такі слова: «1794 г од майя 13 дня заспоки… душу раба божия…». Унизу біля основи хреста мало бути ім’я, але нині літери неможливо розрізнити. Існує кілька різних версій щодо особи похованого. Великий хрест на пагорбі посеред села вказує на шанобливе ставлення односельців до пам’ятки та особи, на честь якої її зведено,  такі дорогі на той час хрести ставили або представникам козацької старшини, або козакам за особливі заслуги. Можливо, тут поховано засновника села Аврамівка – козака Авраменка.

         У журналі «Киевская старина» за 1886 рік є цікава публікація Г. Журіна про народні пісні, що побутували в околицях Єлисаветграда та які він чув від своїх матері й бабусі. Нашу увагу привернула пісня «Про вдову Аврамиху». В основі сюжету  діалог удови Аврамихи з її ще дуже молодим сином, який, не слухаючи матері, хоче рушити слідом за іншими козаками в похід на ворога:

Ой, жила вдова та й Аврамиха.

 Та ї одного сина мала;

 Ой, вона ж його у далекий край,

 у дорогу не пускала:

 Ой не їдь, не їдь ти ж, мій синочку,

 у далекую дорогу. 

Передай же ти ж, мій синочку,

 цей день середу за мною!

 Ой, у городі, у Таганрозі,

 там Авраменко б’ється. 

Ой, за горою, та за крутою дві квіточки звито. 

Ой, у городі, у Таганрозі,

 Авраменка вбито. 

Варіанти пісні з назвою «Жила вдова Аврамиха» є й у новітніх збірниках пісень. Оскільки на карті краю немає інших населених пунктів з такою назвою, найімовірніше, що йдеться про події, які відбувалися саме в згаданому вище селі Аврамівка. Однак під хрестом може бути похований і відважний юнак Авраменко з пісні, що загинув у бою, і його батько-бунтар, який міг бути засновником села і якого, за переказами, виселили з Чернігівщини. На це вказує зауваження в пісні, що під час проводів підлітка-сина на війну Аврамиха вже була вдовою.

      За розповідями старожилів с. Аврамівка, після революції побутували чутки, нібито під хрестом зарито скарб, тож новоприбулі в село «чужинці-комсомольці» здійснили спробу його добути. Почали копати ділянку навколо пам’ятки, хрест звалили, але нічого не знайшли. Так він і лежав аж до Другої світової війни. За німців хрест поставили знову. До 2005 року козацький хрест стояв на узбіччі дороги, зарослий бур’янами, і ні в кого не викликав зацікавлення.

    Опублікована Олександром Босим у районній газеті стаття про вищеописаний хрест із розшифруванням тексту на ньому та переказом цікавого для жителів села сюжету народної пісні про козака Авраменка стала поштовхом до впорядкування цієї занедбаної козацької пам’ятки ХVІІІ століття. У 2005 році в переддень Покрови селяни, зокрема школярі, огородили територію біля хреста плетеним тинком, обсадили квітами та висадили поблизу дві алеї молодих дубків. А перед хрестом було вмонтовано гранітну дошку зі словами козацької пісні:

Не плач, мати Оврамихо,

 не вдаряй в ворожки, 

поховали сина Авраменка 

в степу край дорожки…

 Представники місцевого козацтва за- початкували традицію посвячувати на Покрову біля аврамівського хреста новобранців у козаки. Також було засновано щорічне козацьке свято, на яке вже першого разу прибули кілька сотень жителів сусідніх сіл, козаки з обласного центру та архієпископ Кіровоградський та Голованівський Української Православної Церкви Київського патріархату Серафим, який освятив меморіальний пам’ятний знак. Відтак занедбаний козацький хрест ХVІІІ століття знову став святинею для жителів села.

Місце розташування могили можете переглянути на сторінці карта цього блогу

або за координатами: 48.69855, 32.06705